Володимир Грабоус

Байки

Квач

Старання виявляючи свої,
Сумлінний Пензель малював гаї,
Високе небо над рікою...
Природа під його рукою
Вставала на картині мов жива...
Ото дива!
Тут Квач:
— Ти бач,
Чекай-но, друже,
Своїми витворами гонорись не дуже! —
...Десь дьогтю роздобув, личина.
Раз-два мазнув — не упізнать картини,
Спотворив на очах,
І радість у душі зловісній носить.

В нас є людці: їм краплі дьогтю досить,
Щоб перевершити Квача.