З лугу, де трава В покіс лягає, Заєць мчить у ліс. Аж тут Ведмідь: — Ти від кого це Отак тікаєш, Як твою тривогу Зрозуміть? — Зупинився Заєць І трясеться: — Т-там з-знімають г-голови В-вовки... — Не хвилюйсь І не сприймай до серця, Розібратись — Є в нас мастаки! — Насторожив Заєць Довгі вуха, З ляку, заїкаючись, Прорік: — Го-голови знімають зразу, Слухай! Р-розбиратись будуть Через рік!
