В аптеці вранці ненароком Зустрів Павло дружка свого. — Привіт, Данило! З Новим роком! — Спасибі. І тобі того. — Ну, як, дружище, веселився? — Чудово, брат! Не нудьгував. Коли б живіт не розболівся, То я б і досі святкував. Там є і в чарочку, і в склянку, І страв — персон на двадцять п’ять! Я, брат, всю ніч жував до ранку, Аж зуби й щелепи болять. Всьому куточок свій знайшовся, Та шлунок здав, немов на зло... — А з ким співав, в танку пройшовся? — Та що ти?! Ніколи було!
