— Ну, Йване, прочитав Указ? — Й не думаю. — От тобі й раз! Таким, як ти не гріх його й завчити. — А що мені, більш нічого робити, Щоб вчить якісь там каверзні слова? ...А згодом, тижнів через два, Іван Петрові біля клубу стрівся, — Ти щось, Іване, начебто змінився. І стрижений, і на руках мозолі. Чи прихворів, чи натрудивсь у полі? — Та ні, — скрививсь Іван, — не в полі, брат. Мозолі ці від тачок та лопат. Бо я, отой Указ, що ти казав, Аж десять діб на практиці вивчав.
