Микита Годованець

З великої любові

    Одарка — дівчина на все село!
По праву дівчині весною повезло:
    Щаслива доля висудила Гната —
Сам хлопець як орел, і на підмурку хата
Куди не йдуть, — веде її під руку,
Говорить про любов, про квіти, про науку
(Він зна: в Одарки мрії золоті —
Учитися, рости, горіть-кипіть в житті!).
    Гнат молоду жону
    І ніжить, і голубить,
    Мов горличку ясну,
    Одарку любить.
Та подруги здивовані були:
    Чому з великої любові
    В Одарки личка одцвіли
    І вилиняли брови?!
    Чом очі голубі
    Потьмарились в журбі?
Чом знадні ямочки — жіночі дивні чари —
На щічках залягли, сумні, як темні хмари?..

На що розмова мила,
Коли важка нога ступила їй на крила?!
1957
Джерело:
Микита Годованець. Байки / Упоряд. А.М. Годованець ; Вступ.ст. Віктор Трохимович Косяченко . — Київ : Дніпро, 1983 . — 199 с.