Микита Годованець

Езопові байки

Яструбок та його мати

Страшненько Яструбку: у цвіті літ
    Зове його той світ
    В одвічну тьму!
Вмираючи, прохав матусю помолиться,
    Щоб бог сприяв йому
    В раю на небі оселиться.
Матуся аж за голову взялась:
«А за які заслуги рай тобі присудять,
Коли тебе усі на світі гудять?
Та бог мені одразу скаже: «Зась!
Як можеш ти про сина так казати,
Коли він все життя знав пташечок терзати?!»
    — Матусенько, дурне!
    Скажи: не я — вони мене!
     «Ох, сину мій! Брехня
    Дверей у рай не відчиня!»
Джерело:
Микита Годованець. Осел на хаті. Байки – Бібліотека «Перця», №36. – К.: «Радянська Україна», 1958