Яблуня

Ів. Ів. Майку
Сосна, що поруч Яблуні росла край саду,
    Питає Яблуню крислату:
— Чи зустрічався хто тобі в житті,
Про кого бережеш чуття святі? —
Сказала Яблуня: — Сусідко мила!
    Охоче я скажу,
Про кого спогади у серці бережу,
    Які я все життя любила:
Нехай благословенна буде та рука
    Садівника,
    Яка
Мене, зелену дичку, нащепила!
Якщо мої плоди, медові та іскристі,
Цінуються людьми, як перли чисті,
Якщо народові даю користь яку —
    Вся честь тому садівнику!

    Навчителю! Це ти
Мене підтримав, юнака,
Коли схибнулась кладочка хитка,
    Щоб я не впав із висоти
    В бурхливу воду;
Ти показав стежки, якими йти
    Служить народу.