Вечірня пригода

Пізненько вечірком, як плакали хмаринки
І на шляху розливсь калюжний став,
    До милої вдови Маринки
Друг давній, Гриць, у гості завітав.
    В путі спізнав лиху пригоду —
    Упав у каламутну воду.
    Івась — Маринчин одинак —
    Від подиву закляк:
    — Ха-ха! Замазався в баюрі!
Казала ж ти — не любиш замазурів? —
        Регочучи сказав,
    На дядька пальцем показав.
    А мати — луп! З одного маху
    Не хотячи скарала бідолаху,
    Бо пальчик тільки трісь:
        — Від цього разу
В рукав тихенько смійсь,
А пальцем не показуй!

    Сказав би я вдові:
    — Який то в біса сміх у рукаві!