Цвіркун

    Не спить Цвіркун веселий ночі
     (Ще, знати, щастя в нього є!),
    Добродій Кум доручення дає:
    — Шануєм твій талант співочий.
Візьми мандат преславний хор створить,
Щоб світ почав про тебе говорить;
Пройдись садком, полями і лісами,
Поодбирай достойних, з голосами...—
І заходивсь Цвіркун збирать співців:

    З ким пив, з ким їв,
    З ким ночував у ріщі,
    Зібрав у хор скоріще.
    Ще май не відшумів —
    Хор заспівав, що вмів.

Добродій Кум співцем не уродився,
А й той у відчаї за голову схопився:
    — Дарма мандат тобі довірив я!
Чому б не взять Зозулю, Солов’я?
    — Пхе! «Видатних»!
    Мої співці вартніш від них.
    Бо ті старих пісень співають,
    Що їх весь світ
    Вже знає сотні літ,
Мої ж нове щось витівають,
Та ще й таке, скажу, нове,
Що декого хапає за живе.
Чужі нас чули птахи перелітні,
Так обіцяли лаври нам всесвітні.
— Чужі? До нас таких арбітрів не веди,
До нас з піснями цими не ходи...
    Давай мандат сюди!

Хотіли Цвіркуни щось дивне нам співати,
Так віником народ їх випровадив з хати.