Трамплін

Микола з Василем — прекрасні давні друзі, —
    Співаючи, ідуть у лузі.
    Селянські хлопці край ставка
У довгої лози стрибали із горбка.
— Ех! — заздрісний Василь зітхнув. —
Ну, що зробить, щоб я так скаконув?
Подивував би всіх: «Оце Василь плигнув!
    Убийся — далі не доскочиш!»
Миколо, поможи! Я дам тобі, що хочеші
    Ці хлопчаки — невдала зміна:
    Біда їх — скачуть без трампліна...
    Ставай, Миколо, навкарачки,
Я покажу, як наші роблять скачки! —
    Микола рачки став,
    Василь розгін узяв,
    Одбивсь ногами від Миколи,
Дав скік такий великий, як ніколи,
Від кращих скакунів на сто очок утік...
Тут хлопці скакуна взяли під милий бік
І повели в буфет: вгощають та гуляють,
Героя-скакуна всіляко вихваляють.
Василь радів, і пив, і їв, як міг...
Микола-друг дививсь через поріг.

Василики шукають спин негордих,
    Щоб ставити рекорди.