Микита Годованець

Святе серце

Чи за гріхи, чи, може, й без гріха
Посіла Гаву доленька лиха:
Хтось перебив крило. Нещасній Гаві
Судилося лягти на смертній лаві,
    Бо без летючого крила
    На той світ путь вела...
Всі подруги її вважали за пропащу,
Аж навесні побачили ще кращу:
    — Диви! Ти де була?
    Як вижила в такому горі? —
А Гава: — Є святі серця!
Я на утриманні була у кума Горобця,
    А він посаду має при коморі!

Посада скромна, трудиться щодня,
Поміж людьми на бідність нарікає,
Сумуючи, зітха, мов дух спускає,
    А за столом щодня
    І співи, і гульня —
    Латаються і друзі, і рідня.
1962
Джерело:
Микита Годованець. Байки / Упоряд. А.М. Годованець ; Вступ.ст. Віктор Трохимович Косяченко . — Київ : Дніпро, 1983 . — 199 с.