Свідок

У залі судовій іде правдивий суд.
В кімнаті свідків точиться розмова:
    Зійшлися звірі тут
    За правду мовить слово,
Злочинців виявить, скарати хижаків,
Хто кожну ніч безжально валить трупи,
    Кісток обгризених лишає купи,
Хто краде лошаків, овець, бичків...
— Суду, — Вовк каже, — хочу доповісти:
Колись мені вівцю прийшлось доїсти.
    Кладу зло на Хортів.
    За правду вмерти б я хотів!
— Сказав, «Хортів»! — Лисичка збоку. —
    Це Левеня вправляється, нівроку!
— Хто? Левеня?! Пробачте, я побіг...
Ой, заболів живіт! Ой, валить з ніг!
До лікаря мерщій! Прощайте, свідки! —
    Шукали Вовчика півдня, —
    Знайшли під ліжком у сусідки:
    — Розкрити рот на Левеня?
    Щоб Лев загриз? Бридня!