Сметанка

Голодний Кіт пригнавсь знадвору.
    Заліз прожогом у комору,
    На ринку бабину насівсь,
    Сметану з’їв, не зоглядівсь.
Бабуся клопітна устала рано-рано;
Варенички киплять; Дід зиркає у піч:
— Піди, старенька, по сметану!
Варенички в сметані — дивна річ!
— Ой батечку! А риночка пуста!
Хапай, лови-но злодія Кота! —
Вже й суд. Вже й свідки.
Сказали дві сусідських Кітки:
    — Ми запевняєм вас:
    Це не його робота!
    В той день, в той час
Приходив Кіт в гостя до нас,
Сметанкою не пахло з рота! —
Запрошені Котом, дві Миші так сказали:
— Тієї ночі
Ми бачили на власні очі,
Як Кіт... сметанки... не лизали. —
Сказали Судді: — Правда-істина свята,
    Де Миші свідчать за Кота!

    Кіт Якович в комору вдерся
        І натворив біди.
    Судили — Кітками підперся,
    Сухеньким вийшов із води.