Розмова про щастя

Зійшлись у холодку, щоб не кусали мухи,
Цісара, Качка, Курка-цокотуха,
    Індичка, мудра голова.
Про щастя завелись, що й кожній птиці
(Незгірш, як нам, сердешним) сниться:
    Без милих щастя не бува?!
    — Щасливіших нема, — зацікала Цісара, —
    Індик з Індичкою чудова пара!
    — Так! Качка мовила невлад. —
Мій селезень — огидний м’яса шмат.
Ви не судіть: я — грішниця велика —
Зміняла б селезня з кумою на Індика!
— Ох, сестронько, — Індичка їм в одвіт. —
    Ніхто не відає, який у нас обід!
    Щербате щастячко моє Індиче:
На людях він бундючиться, курличе,
    А дома — лишенько моє!
    Таке цабе із себе удає:
    Уся сім’я навшпиньки ходить,
    Ніхто ні в чому по догодить.
    Насупить носа: «я» та «ми»,
        Та шарудить крильми
І чином хвалиться, нехай би йому трясця.
От і судіть, яке у мене щастя!