Микита Годованець

Ремонт на ходу

Пригріло сонечко. Колгоспні люди
На поле рушили за покликом весни.
    А де народ, там треба бути
    Особам керівним.
Іван Іванович — начальник ідеальний:
Своє він діло зна, ретельний і діяльний.
Не снідавши, біжить, гука з порога:
     «Шофере, за руля!
    Мерщій в дорогу!
    На села! На поля!
Хай лопнуть злопихательські серця!
    Нехай не каже язикатий,
    Що не люблю виходить з хати,
    Що я не можу одірватись
    Від кабінетного стільця!»
    Широка стелеться дорога.
    Начальник поспішає якомога.
    Усе він знає, все він бачить,
    Одних картає, тих відзначить,
    Про тих наказ — гірка догана,
    Тим — нагорода непогана...
Он трактор на ріллі. Стоїть, не дише;
Під ним Хома уклався на лопатки, —
    В блокнот начальник пише:
     «Хома справляє неполадки;
    Не жаль йому ні сил, ні спини
    Для рідної машини...
    Ударити в газетний дзвін,
    Щоб всі були такі, як він!»
    І рушив швидше в путь,
    У синю даль ясну, —
    І там бо ждуть
    На допомогу керівну!

    . . . . . . . . . . . . . . .

    Іван Іванович попав у точку,
Хомі до речі похвала така:
    Під трактором у холодочку
На полі він справляв старанно хропака!
Джерело:
Микита Годованець. Осел на хаті. Байки – Бібліотека «Перця», №36. – К.: «Радянська Україна», 1958