Микита Годованець

Поштиве порося

Телятко з Поросям по вулиці блукали,
    Розваги всякої шукали.
    Аж ось серед калюжі
    Лежать два Кабани,
    Такі поважні дуже.
    Телятко стало проти них:
«Ха-ха! Дивись, дивись, черевані які!
    Гладкі,
    Рилаті,
    Вухаті!
Оце ті дипломовані!? Прославлені такі!?
    Залізли здуру
    В гидку баюру,
    У грязь по вуха.
    Ще й до хліва
    Вам нанесуть, бува,
    Із гряззю все лихе...
Піди-но, добре різкою почухай,
Геть вижени з калюжі на сухе!»
    А Поросятко: — Боже борони!
    Вони
    У нас шановні Кабани!
    Оце їм восени, не далі,
    На виставці дали медалі!
    У них
    Під склом
    Диплом!

    . . . . . . . . . . . . .

Сказати правду, часто бачу
Таку поштивість поросячу:
Валяються в калюжі Кабани,
Їх звідти різкою жени,
А Порося: «Та як же? В них
    Під склом
    Диплом!»
Джерело:
Микита Годованець. Осел на хаті. Байки – Бібліотека «Перця», №36. – К.: «Радянська Україна», 1958