Мудрий порадник

Вернувся Соловей у край свій навесні.
    Доповіда співочим птахам
    І неспівочим бідолахам:
    — Оце мої нові пісні,
    Їх стане з днів весінніх
    І до сумних осінніх.
    — Пісень багато? Ну й нехай!
Співочий скарб не муляє нам плечі.
Всім радість буде — старшим і малечі.
Всіх весели і щастям надихай! —
Аж мимо йде Осел на пасовище:
    — А я скажу: наобрида,
    Коли без краю свище!
    Співай коло гнізда.
Покіль в гнізді соловенята
І коло них клопоче мати… —
    ...З тих пір,
    Як ніжна мати
З гніздечка забере маляток,
Сумує тихий бір:
Не чути пісні Співака.
— Бач? — каже Гава до Шпака. —
Бува, і мудрий слуха Ослюка!