Микита Годованець

Лисиця

    — Голубонька! Кума!
    Чи ти зійшла з ума?
— А що? — Лисиця запишалась,
До Вовка хитро обізвалась.
— Як «що»? То бурою була,
А це сріблясто-чорна.
Хіба що у ціні зросла?
— Хі-хі! — регочеться, моторна. —
Не для мисливців красилась три дні.
Бач, женишок трапляється мені:
Гарненький сам, сім’я багата,
Велика, каже він, зарплата,
На «Москвича» стоїть в черзі,
Нова квартира на мазі...
— А вшкварить дощ — злиняє краска?!
— Минеться місяць, а тоді, будь ласка,
    Хай буду знов руда, як віл, —
    Дай аліменти і майно навпіл!

Лисиці— з хитрого народа:
Готові краситись щодня;
У них закон життя — вигода:
Жених,
         «Москвич»,
                         Платня.
1965
Джерело:
Микита Годованець. Байки / Упоряд. А.М. Годованець ; Вступ.ст. Віктор Трохимович Косяченко . — Київ : Дніпро, 1983 . — 199 с.