Благодушний Кріль

Хвалився Зайцю Кріль у шалині:
    — Ох, братику, була мені
    Пригода,
Застукала в степу негода,
Я — під копицю сіна, там — вовки,
Зробили лігвище собі в копиці.
    Стара поранена Вовчиця
        Зализує боки:
        Прийшов для мене час голодний.
Клену насильство, сльози, кров,
Плекаю в серці радість і любов,
Стою за мир, добробут, лад народний...  —
Кріль переказує, аж рве на грудях пух,
    Розтаяв серцем, слабодух:
    — Убий — не вірю, що Вовки
    Непроторенні хижаки!
Заєць:
— І ти словам повірив «дружба» і «любов»?
Забув, як жерла м’ясо, проливала кров?
    Чекай-но, бік у неї заросте,
    Тоді нам заспіва не те!

Для хижаків у нас є вила
     (Ще й немалі!).
Не хижаки турбують нас — Кролі:
Коротка пам’ять в них, супроти зла безсила.