Кость Дяченко

Гігант

В сльоту і хвищі каламуть —
Та хай мороз а чи спекота —
І день, і ніч нуртує тут,
Не припиняється робота.
Відповідальна, не проста:
Іде спорудження моста!
Ревуть надсадно дизелі.
Тут кран-вантажннк, там монтажник.
Копри б’ють палі в глиб землі.
Народу, техніки — мурашник!
Усе двигоче і гуде.
Сум’яття, шум, дзвінки, планірки...
Ось виконроб якусь веде
Із субпідрядниками спірку.
Однак ростуть з води «бики» —
Кремезні, з сталі та бетону.
На них масивні — на віки —
Лягають повагом прогони.
Кінець! На збір гука горніст!
Напнута стрічка традиційна...
Промови, туш... І велет міст
Було відкрито офіційно.
— Ну, як місток? — з підморгом тут
В колег, запрошених на свято,
Хазяїни давай питати. —
Признайтесь: завидки шкребуть?
— Хороший міст. Міцний, з бетону.
Й ціна хороша — два мільйони.
— Я не візьму лише у толк, —
Один із них почухав уші. —
Навіщо міст через ставок,
Що трохи більший від калюжі?