Микола Дмитрієв

Ключі від серця

— Що то, мамо, шлюб? — питає
В неньки рідної дівча.
— Це як хлопцеві вручаєш
Ти від серденька ключа.

Та нерідко й так буває,
Моя доню, між людей,
Що життя замки міняє
І від серця, й від дверей!