Андрій Динник

Зневірився

Дружина жваво приміряє
Червоні черевики,
Щоразу в люстро позирає
І каже чоловіку:

— Намалював якось на скрині
Художник павутину.
Його дружина, взявши віник,
Змітала півгодини.

Послухав він те все, як завжди,
Всміхнувсь дружині щиро:
— Це все було давно й неправда.
Я в цю брехню не вірю.

— Чому не віриш, поясни ти? —
Пита дружина швидко. —
— Такі художники маститі
Трапляються ще зрідка.

— Художники то є маститі, —
Їй чоловік киває. —
— Не вірю я, що ще на світі
Такі жінки бувають!