Покірний муж. Йому набридло. Він добрих два тюки несе, А жінка — тягне в інший відділ, Щоб він купляв то те, то се. — Ми тут, — говорить він, — у ЦУМі, За правду ти мені пробач, Уже купили всі парфуми, Білизну, шубу, модний плащ. За голову схопився з жахом І каже далі: — Врешті-решт, Скажи мені, з таким розмахом Куди мене ти заведеш? — Пізніш — заглянем до базару, — Всміхнулась жінка, мов дитя, Й рукою вказує, — а зараз Веду до відділу взуття.
