— Послухай, любий! Вже мина, Як ми живем, нівроку, З тобою в злагоді сповна Аж цілих двадцять років. Таке буває не щодня. Подумай, що ми бачим! В людей бали, в людей гульня. Як ми ж цей день відзначим? Іван зігнувсь і каже: — Ох... Яке ще тут питання? Відзначимо цей день удвох Хвилиною мовчання.
