Андрій Динник

Поскупів

Чоловік по заробітках
Мандрував три роки,
Залишивши двоє діток,
Жінку карооку.

Повернувсь додому влітку,
Наморившись тяжко...
Біля столу троє діток
Уминають кашку.

Тут відчув він серця трепет,
Здибилось волосся.
— А оте, — питає, — третє,
Звідкіля взялося??

— Поскупів ти на чужині, —
Жінка люто каже. —
Що, тобі уже дитині
Жаль тарілку каші?!