Андрій Динник

Поки збиралась

Рано-вранці чоловіка
Жінка тягне в гості.
То була мов без’язика,
Це ж — сичить від злості:

— Ще і досі не голився?!
От лиха година!
Ти б у люстро подивився —
Он яка щетина!

Чоловік на тую мову:
— Припини свій галас.
Виросла щетина знову,
Доки ти збиралась!