Одного разу став Тарас Степанові хвалиться: — Я вполював, повір, за раз Зайців двох і лисицю. Степан поглянув скоса вбік І відповів одразу: — Ти, видно, спритний чоловік. Я б так не зміг, Тарасе. Тарас бере до рук кота, Куйовдить шерсть пухнату Й Степана з усміхом пита: — Не зміг би так стріляти? А той — ступає за поріг, Уже виходить з хати І каже: — Так стріляти б зміг. Не зміг би так брехати!
