Я приніс до альманаху Свій вірш-побрехеньку. Редактор рубає змаху: — Не піде, слабеньке. На цю тему, — сказав далі Й прицмокнув медово, — Колись, хлопче, у журналі Була річ чудова! — То ж мій вірш — ви не впізнали? — Давав я до друку. — І вирізку із журналу Йому тичу в руку. Редактор впіймався — бачить, Змінив тон раптово. — Диви, — каже, — що то значить Друковане слово!
