Добро не пропадає

Син радіє: — Джинси модні
Я зумів дістати!
А ціна — всього дві сотні.
Ти не сердься, тату.

Батько крикнув: — Гроші знову
Викинув, негідник! —
Розлютивсь і ту обнову
Викинув на смітник.

В той же день одна сусідка
Те добро забрала.
Хоч було їй дуже бридко,
Довго джинси прала.

Цілу осінь ними жінка
Витирала ноги,
Цілу зиму у будинку
Мила всі підлоги.

Раз якось у пору ранню
Джинси сіро-сині
Після прання-полоскання
Сохли на жердині.

Їх украв один хапуга
Й на базарі в місті,
Як ведеться, через друга,
Знов продав за двісті.