Мишко весною, злий і строгий, Нарешті вибрався з барлоги. Побачив Зайця і гукнув: — Ти меценатом став, я чув, І благодійником в ліску. Підкинь купонів для медку! — Забудь спочатку про барліг! — Сказав Зайчисько і побіг. Задравши куцого хвоста. Мораль в цій баєчці проста: Хто любить солодко поспати, Тим не поможуть меценати.
