Голова Килині каже у саду. — Я до твого серця кладку прокладу... — Хто ж тобі повірить? Он вже кілька літ Люди через річку Ходять прямо вбрід, Бо у тебе серця Ой нема, видать. А до мого хочеш Кладку прокладать.
