Із Грушею ріс Ясен біля кручі, А поруч підросла Верба плакуча. І Ясен став хилится туди... А Груша: — Стій, а я ж тепер куди? — Ти вже від груш зробилася горбата, А та дивись: сучасна і патлата. Чи серед наших дочок і синів Хіба нема подібних ясенів?
