Борис Чамлай

Баєчки-нагаєчки

Півняча любов

Весною Півень з курника
Гукнув, побачивши Шпака:
— Вернувся з мандрів!
В рідний край!
Ну де блукав, розповідай?
Бо я й не кидав курника —
Така любов моя палка
До краю рідного і двору.
Співаю в будь-яку тут пору...
— Я не блукав. Я в тім краю,
Коли отут сніги мело,
Зростив іще одну сім’ю
І всю поставив на крило.
Хоч теж люблю цю землю й небо
І, навіть, кожне деревце.
Я лише тим різнюсь від тебе,
Що менш балакаю про це.

Любов, як справжня — не кричить.
Вона в душі собі мовчить.
А як несправжня, показна —
Тоді на язиці вона.
Джерело:
Чамлай Б.Ф. Ментальність диявола. Третя книга гумору. К-д.: Центрально-Українське видавництво, 1999. — 84 стор.