Лоза шепнула Очерету: — Оце тобі лиш, по секрету: У мене незвичайна сила. Я вчора дуба повалила. А швидко й іншого звалю. Я, що задумала, — зроблю. — І сили вистачить? — Цілком. Я їх валяю язиком... — А як? — Хіба тобі не ясно? Пускаю плітку своєчасно.
