Лев помирав. Лиш лічені хвилини Зосталось жить. Де не візьмись з долини Чвала Віслюк. Наблизився й прорік: — Хоч ти в житті Не раз мені допік, Та я не з тих, Хто пам’ятає зло — Не вдарю, не тремти, Тобі, брат, повезло... Не витримав Колись могутній цар І заревів: — Ти краще, дурню, вдар! Та міцно бий, Не думай, що заплачу. І геть звідціль — Щоб я тебе не бачив! Мені вже помирать Прийшла пора... Хто Левом був, Той Левом і вмира.
